СТРЯСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., однокр., розм. Підсил. до стрясну́ти. Грубе шарпання, оце, що він так розлючено стрясонув її, подіяло на Світлану дивовижно. Сили її мовби одразу вернулись (Гончар, II, 1959, 99); Дріб’язковий з теоретичного боку конфлікт.. мобілізував Захара, міцно стрясонув (Ле, Право.., 1957, 293).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 798.