СТРУЧКУВА́ТИЙ, а, е.

1. Те саме, що стручко́ви́й. Посилає мене милий горох уязати [в’язати]. Горох стручкуватий, так буде лякати, — Не піду його в’язати! (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 156).

2. Подібний до стручка. Стручкувате, ніби червона перчина, обличчя Леська ще більше витягується в здивуванні (Стельмах, І, 1962, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 796.