СТРУ́ЧЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до стру́тити. В сінях зробився стукіт. Дрюк, котрим підперті були двері хатні, упав — не знати, чи сам від себе, чи стручений (Фр., VIII, 1952, 267); Загримить ненароком стручена з лави бартка… (Хотк., II, 1966, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 796.