СТРУСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., однокр. Підсил. до струсну́ти. Вітер птицею шугонув на рухливе покриття землянки, струсонув з соломи кілька.. краплин (Стельмах, Правда.., 1961, 28); Рибалки дружно виволокли сорочку на берег, струсонули, і на траві залопотіли хвостами дві довгі зелено-сірі щучки (Донч., VI, 1957, 266); Ще подив його не минув, як Олена другою рукою вже міцно схопила довгожданого коханця за огривок і струсонула його при цьому, мов добрий дядько (Гончар, Таврія, 1952, 224); — Ото, ув’язалася! — сердито кинув Павло, струсонувши русявим чубом (Кучер, Прощай.., 1957, 3); Вибух у підвалі струсонув дім, і полум’я метнулося вгору (Петльов., Хотинці, 1949, 51); Через якусь часинку випали гармат струсонули повітря (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 311); Тетяна встала з лавки, гордовито струсонула плечима (Добр., Тече річка.., 1961, 84); * Образно. Вечоріло. Сонце, досхочу накупавшись у хмарах і блакитних ополонках, струсонуло на сніги вінець проміння, кинуло на небосхил бузкові барви (Стельмах, Правда.., 1961, 23); // безос. Сплав струсонуло, рвонуло (Мур., Бук. повість, 1959, 33); Не знаю, скільки я плив би і куди б заплив, коли б раптом не налетів на підводний камінь. Мене всього струсонуло, я відчув, що наштовхнувся на якусь твердь (Збан., Мор. чайка, 1959, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 795.