СТРУ́ГАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до струга́ти; // у знач. прикм. На долівці безліч стружок.., нетесане дерево, дошки стругані й нестругані лежать скрізь (Ю. Янов., II, 1958, 148); Піл для спання, що його склав батько з товстих струганих дощок, був не дуже великий (Юхвід, Оля, 1959, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 788.