СТРУГА́ЛЬНИЙ, а, е. Признач. для обробки плескатих поверхонь способом стругання. Щоб деталям, виготовленим з деревини, надати правильної геометричної форми і вирівняти їх поверхню, застосовують різні стругальні інструменти, головним чином рубанки і фуганки (Гурток «Умілі руки..», 1955, 53); Перші стругальні верстати, як і токарні, приводилися в рух самою людиною (Верстати-гіганти, 1958, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 788.