СТРОП, а, ч.

1. Канат, трос для підвішування гондоли до дирижабля, аеростата, для утримання людини або вантажу на парашуті. Як не пробував він регулювати парашутом, натягуючи стропи, та все ж зачепився за гілля (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 397); — Я дістав собі шмат парашутного стропа й ховав його од усіх (Ю. Янов., II, 1954, 79); // Міцний канат, трос взагалі. Укріплену особливими, дуже міцними стропами до забитого в центрі стовпа юрту не може зірвати з місця й найсильніший пісковий буран (Мас., Життя.., 1960, 76).

2. Найпростіший пристрій для підвішування вантажу до крючка підйомного крана. Канати, стропи, сита, корд з капрону служать набагато довше, ніж ці вироби з натуральних волокон (Рад. Укр., 2.II 1964, 2); Погойдуючись на стропах, величезний сніп пруткової сталі почав повільно опускатися (Роб. газ., 12.IX 1962, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 787.