СТРО́НЦІЙ, ю, ч. Хімічний елемент, ковкий і пластичний метал сріблясто-білого кольору, сполуки якого використовують для виготовлення люмінофорів, сигнальних ракет і т. ін., а його радіоактивні ізотопи — у техніці та наукових дослідженнях. Створено напівпровідникові електричні батареї, які використовують енергію розпаду штучного радіоактивного ізотопу стронцію (Наука.., 12, 1956, 34); Деякі морські тварини мають здатність накопичувати в своєму тілі різні хімічні елементи.. Молюски накопичують мідь.., радіолярії — стронцій, медузи — цинк, олово і свинець (Знання.., 2, 1966, 3); * Образно. Дерева гріються на сонці, І розспівалася пташня. Невже колись холодний стронцій Уб’є красу такого дня? (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 787.