СТРОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СТРОМИ́ТИ, стромлю́, стро́миш; мн. стро́млять; док., перех.

1. у що, між що. Втикати, всовувати що-небудь у щось, між щось. Не стромляй пальці між двері, бо прищикнуть (Укр.. присл.., 1963, 335); — Ой боже мій..! — крикнула Кайдашиха, глянувши на Мелашку, — тепер про мене стромляй руку в лемішку та й мішай (Н.-Лев., II, 1956, 324); Олексій Максимович машинально виймає цигарку, запалює її і майже відразу ж починає стромляти в рот другу (Баш, На землі.., 1957, 22); — Вранці дим курить із скирти Дороша! Стромиш руку — гаряча солома. Спарюється (Горд., Дівчина.., 1954, 237); * Образно. — Коли королеві скучно, що він мав робити? — запитує Михай і стромляє в обличчя маршала свої пусті водянисті очі (Чаб., Балкан. весна, 1960, 227).

◊ Стромля́ти [свого́] но́са куди — втручатися в що-небудь. — Він скрізь завше стромляє носа не в своє діло (Вас., IV, 1960, 22); — Не люблю, як ото баби стромляють, де не слід їм, свого носа… (Кач., II, 1958, 54); Стромля́ти ши́ю в за́шморг (ярмо́ і т. ін.) — ставити себе в несприятливі умови. — Людей я, Тарасе Демидовичу, знаю, зуби на їх проїв. Це вам не Тит Назарович.. Добровільно ніхто шиї в зашморг не стромляє (Збан., Малин. дзвін, 1958, 292); Який, справді, в заробітчанина вибір? Як не в Харитоненка, так в Кеніга треба стромляти шию в ярмо (Горд., Заробітчани, 1949, 31).

2. за що. Засовувати, закладати що-небудь за щось. Він надівав чорного шкіряного кашкета.., за пояс стромляв дві білих гранати без капсулів і в руки брав жовтого портфеля невідомо з чим (Ю. Янов., І, 1958, 121); Годиною пізніше він уже господарював у роті.. Стромляв пальці кожному за ремінь, шарпав до себе та визначав, чи досить туго підперезані орли (Гончар, III, 1959, 326).

3. за що. Настромлювати, насаджувати когось, щось на що-небудь. За Дніпром, де ще не так давно.. гетьман Миколай Потоцький та Самійло Лащ вкупі з Вишневецьким обставляли шляхи шибеницями та залізними палями, стромляли, на ті палі козаків та хлопів, вже настала воля (Н.-Лев., VII, 1966, 164); Оббілувавши оленів і потрух увесь повиймавши, Тут вирізають [троянці] шматки соковиті, стромляють на рожна (Зеров, Вибр., 1966, 227).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 786.