СТРОКОВЕ́ЦЬ, ківця́, ч., дорев. Те саме, що строка́р. — Боже поможи! — звернувся візник Максим до строківців (Л. Янов., І, 1959, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 786.