СТРО́ГІСТЬ, гості, ж. Абстр. ім. до стро́гий. Солдати любили його за доброту, за розум, а разом з тим і за строгість (Шер., Перші загони, 1939, 22); У Дмитровому голосі бриніла строгість (Хор., Незакінч. політ, 1960, 119); — Я погоджуюся з усім, бо строгість мусить бути, без строгості ніхто ніколи нічого не зробить (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 26); Архітектори та будівники, як це підкреслювалось у постанові ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР, зовсім забули за простоту, строгість форм і високу якість робіт (Тич., III, 1957, 463).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 784.