СТРИ́МУВАННЯ, я, с. Дія за знач. стри́мувати. В більшості розвинутих капіталістичних країн уряди проводять політику стримування зростання заробітної плати (Ком. Укр., 4, 1966, 73); Не налягай [сестра] дуже на те стримування; розпускатись, запевне, негаразд, але занадто велике стримування доводить часом людей до істерії! (Л. Укр., V, 1956, 223); Людині після довгого суворого стримування так раптом захочеться поділитися з ким-небудь своїм найсердечнішим, найінтимнішим… (Гончар, III, 1959, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 771.