СТРИК, а, ч., діал. Те саме, що стрий. Їх було три брати.. По смерті батька, а мого небіжчика стрика, вони поділили поміж себе його невеличкий грунт, поженилися (Фр., І, 1955, 213); Хлопець з радісним криком: «Стрик приїхав!» — кинувся до прибулого, щоб першому привітати його (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 769.