СТРИЖЧА́, а́ти, с. Те саме, що стригу́н. — Який тут розум — землю рить Та розкидать пашню без діла? Неначе нікуди подіть!.. Стрижчаті б дав, та й я б поїла (Гл., Вибр., 1951, 29); * У порівн. — Як хазяїн, так і ви робіть… А то — поперериватися ладні. Сказано: молоді — неуки. Як ото стрижчата (Головко, І, 1957, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 769.