СТРИБКИ́Й, а́, е́, розм. Жвавий, рухливий, прудкий. Стрибкий, як живчик (Сл. Гр.); — Може, твій Роман надумався її сватати? — Та… — сказала Зінька і махнула рукою на повітрі, — чи думає, чи не думає, а так… трохи йому впала в очі. А вона якась стрибка та проворна (Н.-Лев., VI, 1966, 325).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 765.