СТРЕМЕ́НО́, е́на́, с.

1. Пристрій для упирання ноги вершника у вигляді металевої дужки, що підвішується до сідла за допомогою ременя. Палагна сама сідлала свого коня і закладала червоний постіл в стремено так гордо, неначе всі гори належали.. до неї (Коцюб., II, 1955, 335); Ні мати, ні сестра не одважились ухопити коня за поводи або за стремена (П. Куліш, Вибр., 1969, 137); Діти юрмилися довкола коня, навперебій хапалися за стремена, просили батьків, щоб посадили в сідло (Гончар, III, 1959, 457); Іванко сіпнув коня за поводи, вперся в стремена, і кінь з ходу пустився навскач (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 139).

Стреме́но́ до стреме́на́ (в стреме́но́) — поряд, впритул (їхати верхи і т. ін.). Всі ці дні чвалувала [мати] на рудій кобилі стремено до стремена з ним [Михайликом] (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 12).

2. анат. Одна із слухових кісточок середнього вуха людини й тварини. За барабанною перетинкою знаходиться порожнина середнього вуха з трьома слуховими кісточками: одна з них — молоточок — упирається в барабанну перетинку, друга — стремено — в перетинку, яка затягує овальне вікно (Анат. і фізіол. люд., 1957, 162); Вухо зруйнував отосклероз. Замість природного стремена хворому ставлять поліетиленовий протез (Літ. Укр., 12.ІІ 1965, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 762.