СТРЕ́БУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Витребувати що-небудь у когось. Про гроші Яросевича було сказано: нехай їх стребують у Яросевича конечне і нехай повернуть на вибори (Л. Укр., V, 1956, 170); Прийшов [Прокіп] до сестри заміжньої у хату вбогу й тут зостався. Хліба стребував, через комітет, заробленого (Головко, І, 1957, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 761.