СТРАШНИ́Й, а́, е́.

1. Який своїм виглядом, своїми діями, великою силою, потужністю і т. ін. викликає, вселяє почуття страху, переляку. Поодаль був малий Телешик, Він плакав і лигав кулешик, До його кралася змія Крилатая, з сім’ю главами, З хвостом в верству, страшна, з рогами, А звалася Жеретія (Котл., І, 1952, 212); Видно, вона була дуже страшна тоді, бо всі вівці так урозтіч і кинулися (Мирний, IV, 1955, 238); Він ліпив із вологої глини страшних чортів, відьом, циган і лякав ними (Тют., Вир, 1964, 519); Діти оточували його [Т. Шевченка] щільним колом, тулилися до нього, м’які й теплі, і дивилися на нього блискучими з цікавості оченятами, принишклі, а іноді злякані, коли йшлося [в казках] про страшних ворожбитів та людожерів… (Тулуб, В степу.., 1964, 478); [Герцель:] Не такий чорт страшний, як його малюють… (К.-Карий, І, 1960, 143); // Який своєю проникливістю, гостротою, розгубленістю і т. ін. викликає, вселяє почуття страху (про очі, погляд, усміх і т. ін.). Чіпка зиркнув і затрясся… Він ніколи не бачив такого страшного, холодного погляду (Мирний, І, 1949, 392); Хліб [курінний] подивився на воєводу таким страшним поглядом, що воєвода затулив рукою очі (Довж., І, 1958, 250); // Який справляє гнітюче враження. Вітовський та Оссолінський якось вилізли з води, сіли на коні й покотили до князя Домініка з страшною звісткою (Н.-Лев., VII, 1966, 246); // Який своїм змістом, своєю суттю викликає, вселяє почуття страху. Прийшлися цікавому хлопцеві до вподоби дідові перекази, страшні, а іноді й смішні (Мирний, І, 1949, 186); Запалахкотіло від села до села, від хутора до хутора страшне слово: війна (Тют., Вир, 1964, 258); // Який відзначається тяготами, сумними подіями і т. ін. (про час). Вона розказала, яку страшну останню ніч вона перебула у Вишневці, розказала, як бачила на свої очі пожежу в твердині (Н.-Лев., VII, 1966, 209); Можливо, вперше за чотири страшні роки замислився німецький солдат, відчув себе людиною, розвів руками: де ж ворог? (Довж., І, 1958, 36); // Який своєю небезпекою, тяжкими наслідками викликає, вселяє почуття страху. Кишинівська консисторія, роздивляючись книги, перелякалась од такої страшної пошесті та помору в Акермані і в цілій Басарабії [Бессарабії] (Н.-Лев., II, 1956, 255); Жар у його.. тілі перейшов за сорок перший градус. Страшна газова гангрена вразила його руку (Довж., І, 1958, 318); // у знач. ім. страшне́, но́го, с. Те, що викликає почуття страху. Люди вийшли дивитися, як її селом везли, — звісно вже, які цікаві вони й на добре й на лихе, й на миле й на страшне (Вовчок, І, 1955, 178); Багато страшного і вже забутого могли б розповісти вони про свою молодість, розвіяну по петербурзьких казармах, по Сибіру, по сопках Маньчжурії, по океанах (Довж., І, 1958, 193).

◊ Роби́ти страшні́ о́чі — очима або мімікою виражати якесь застереження, попередження і т. ін.; Страшни́й суд див. суд.

2. Який викликає важке і болісне почуття, який справляє тяжке враження; гнітючий. Страшна картина постала перед його очима. Топтали український хліб довгі колони кайзера Вільгельма (Довж., І, 1958, 132); // розм. Який вражає блідістю, худиною, виснаженням, знесиленням; поблідлий, схудлий, змарнілий. Бідний К[остянтин] А[нтонович] такий тепер страшний та нещасний, що серце болить дивитись на нього, — певне, правду казали лікарі, що він мусить загинути (Л. Укр., V, 1956, 130).

3. Повний труднощів, тягот; дуже важкий. — Мені часто споминається твоє життя у Шакули. То було страшне, тяжке життя (Коцюб., І, 1955, 448).

4. розм. Дуже сильний ступенем вияву, прояву, в якому виявляється значна інтенсивність дії. Уляна не переставала голосити, страшний лемент її носився поміж гуртом людей (Мирний, І, 1954, 314); Вдарив такий страшний грім, що в палаці задзвеніли усі шибки у вікнах (Н.-Лев., VII, 1966, 200); Зіскочивши з сідла, Вася спочатку не втримався на ногах від страшного болю і впав (Гончар, III, 1959, 223); Вночі зірвався страшний вітер, гнав над селом хмари пилюки і зносив стріхи з хат (Зар., На.. світі, 1967, 87); // Дуже великий розмірами, кількістю і т. ін. Страшна кучугура цегли та каміння лежала купами (Мирний, І, 1954, 248); Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать, І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать (Л. Укр., І, 1951, 41); — Молоко хороше. Просто я не звик пити його такими страшними порціями. — Що ж тут страшного? Оксен.. цілий глек випиває та й нічого, а ви кухлика не подужаєте? (Тют., Вир, 1964, 103); // Який перевищує звичайну міру, норму, звичайний рівень і т. ін. чого-небудь. Життя стало нестерпним, з настанням темноти на вулицю не вийдеш, місто як вимерло, тільки ковані підбори [інтервентів] по бруку клацають. Дорожнеча страшна, насувався голод (Гончар, II, 1959, 35); Вона вийшла з церкви смертельно пополотніла від страшного потрясіння і поволі пішла (Довж., І, 1958, 434); // Непривабливий внаслідок надмірного відхилення від норми. Страшний вигляд вбрання.

5. розм. Який має негативний зміст, заслуговує на осуд; несхвальний, осудливий. [Міріам:] Хто міг би врятувать його самого від самотини, від страшної слави? (Л. Укр., II, 1951, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 759.