СТРАХІТЛИ́ВО, присл.

1. Присл. до страхітли́вий 1, 4. Людина.. страхітливо блискала білками широко відкритих очей (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 64); Машини, які йдуть на гору, страхітливо виють моторами й викидають з вихлопних труб цілі хмари спрацьованих газів (Загреб., День.., 1964, 121).

2. розм. Дуже погано, кепсько.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 755.