СТРАТОНА́ВТ, а, ч. Повітроплавець, який здійснює польоти на стратостаті. [Іван:] Ну, от ти хочеш бути пілотом. А станеш пілотом, захочеш бути стратонавтом (Мик., І, 1957, 451); У 1952 році було споруджено [в Донецьку] пам’ятник героям-стратонавтам: П. М. Батенку, Д. О. Столбуну, Я. Г. Українському і С. К. Кучумову, які загинули під час одного з випробувальних польотів (Визначні місця Укр., 1958, 506).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 752.