СТРАЙКА́Р, я́, ч. Учасник страйку; забастовщик… робітники мирно виходили на вулицю, припиняючи роботу із солідарності з усіма страйкарями (Ленін, 11, 1970, 330); Фабричні гудки загули до зорі. По мерзлім сніжку, по накоченій кризі По вулиці йдуть та ідуть страйкарі (Шпорта, Вибр., 1958, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 749.