Про УКРЛІТ.ORG

страждати

СТРАЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. від чого і без додатка. Зазнавати сильного фізичного болю, мучитися від нього. Ще не зараз і вмерла [Явдоха Зубиха]. Що вже страждала! (Кв.-Осн., II, 1956, 223); Страждаючи.. від нестерпного зубного болю, Паскаль у відчаї взявся за проблему циклоїдної кривої, яка дуже цікавила його, і… розв’язав її (Наука.., 10, 1965, 17); // Відчувати наслідки чого-небудь (перев. негативного). Перші дні він страждав від утоми, яку привіз сюди з собою (Сміл., Сад, 1952, 118); Набравши великий запас прісної води, Бутаков рушив на розшуки «Николая», команда якого, напевно, теж страждала від спраги (Тулуб, В степу.., 1964, 397).

2. на що, чим. Мати яку-небудь хворобу, недугу; хворіти. — Мій брат завжди страждав на меланхолію,— з елегантною жартівливістю втрутився господар дому (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 69); Серцевими хворобами страждають люди будь-якого віку. У молодих найчастіше зустрічається ревматизм, запалення оболонок серця, неврози (Наука.., 11, 1962, 38); Особливо небезпечне купання у холодній воді для людей, які страждають хронічними захворюваннями (Веч. Київ, 25.IV 1968, 4).

3. від чого і без додатка. Зазнавати моральних мук, переживань. — Все-таки будь ти до матері справедливою і хоч трошечки поблажливою. Кінець кінцем, від усього цього в першу чергу і найбільше страждала вона сама (Головко, II, 1957, 588); Вчительку боляче вколола думка,.. що вона, класний керівник, не зуміла завоювати довір’я цієї дівчинки, яка глибоко в собі ховає своє горе, і від того, що не вміє нікому звіритись, ще більше страждає (Донч., IV, 1957, 197); Людина, виявляється, може страждати не тільки від непосильної праці.. Вона страждає також тоді, коли не знаходить справжнього діла (Ком. Укр., 1, 1965, 57); // розм. Нудьгувати, томитися, кохаючи кого-небудь. — Галю, зірочко моя!.. Не можна мені без тебе пробути… Усе тобі розкажу, як я страждаю без тебе (Кв.-Осн., II, 1956, 332); Куди б не скинув я оком, Образ твій мріється всюди. Вік буду нишком страждати,.. Нишком про тебе гадати (Граб., І, 1959, 358); // за кого. Болісно переживати чию-небудь невдачу, чиєсь нещастя і т. ін. [Марфа:] Мало я за Кузьму страждаю, так ще ти з трамвая плигаєш (Корн., І, 1955, 167).

4. за кого — що. Зазнавати утисків, переслідування і т. ін. через кого-, що-небудь, в ім’я когось, чогось. [Руфін:] Чи й Муцій Сцевола був одержимий, ти як гадаєш? [Кай Летіцій:] Той страждав за цноту, а сі за бузувірство (Л. Укр., II, 1951, 369); — Ти, синку, страждаєш за людей. Хтось за них повинен страждати, щоб вони кращими були (Стельмах, II, 1962, 209).

5. від чого. Зазнавати шкоди, збитків. Ні від чого не страждає так проста сільська людина, як від страшної руїни (Сміл., Сад, 1952, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 748.

вгору