СТРА́ЖА, і, ж., рідко. Те саме, що сторо́жа. Хропли всі п’яні на пікетах, Тут їх застав послідній час! Переднюю побивши стражу, Полізли [Низ та Евріал] в стан варити кашу (Котл., І, 1952, 224); — Їдь собі.. у Січ. Побудь ще там п’ять літ на лицарській стражі та й вертайсь до мене (Стор., І, 1957, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 747.