СТРА́ДНИЦЬКИ. Присл. до стра́дницький 2, 3. Орина, страдницьки кривлячи обличчя, прихилилась до одвірка (Стельмах, І, 1962, 465); Ігор ревниво стежив за кожним рухом пера Степана Демидовича, і, коли те перо безжально робило свої позначки, розшукавши-таки якусь граматичну чи синтаксичну помилку, Ігор страдницьки кривився, але мовчав (Жур., Нам тоді… 1968, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 747.