СТРА́ДНИЙ, а, е. Те саме, що стра́дницький 2, 3. Зварив і сливок їй. Покуштувала, та й годі. Страдна, страдна зробилась. Погляд став такий болісний, очі каламутні (Тесл., З книги життя, 1949, 81); І горе страдного життя Сумнії звуки розказали, І найзапекліші спізнали Благії сльози спочуття (Сам., І, 1958, 68); — Романочку, бідний мій… Як понівечили вони тебе, — придивляється дівчина до страдних очей (Стельмах, І, 1962, 469); Стояло перед очима змучене, страдне личко Клави (Собко, Нам спокій.., 1959, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 746.