СТОЯ́ТИСЯ, стої́ться, недок.

1. частіше із запереч. част. не, безос. Хтось має бажання або можливість стояти, залишатися на місці, не йти, не рухатися. Свічка, що блимала.., як у тумані, відразу, здалося, спалахнула ясно-ясно.. Петрові стає.. душно… Не стоїться на місці (Вас., II, 1959, 117); Хоча Шура вислала вперед санітарів, а саму її комбат не пускав туди, поки не буде в цьому крайньої потреби, — їй не стоялося тут (Гончар, III, 1959, 219).

2. рідко. Те саме, що ко́штувати 1. Була на йому біла свита Із шаповальського сукна,.. Сім кіп стоялася вона (Котл., І, 1952, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 745.