СТОРОПІ́ЛО, розм. Присл. до сторопі́лий 2. — Ось Мічурін, — сказав перекладач. Чиновник сторопіло обернувся до Мічуріна (Довж., І, 1958, 405); — Га? Мене кликав директор? — аж сторопіло допитувався професор, хапаючи наглядача за руку (Ле, Право.., 1957, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 738.