СТОРОЖОВИ́К, а́, ч., розм. Сторожовий катер, човен. Їх [моряків] помітив у морі наш сторожовик і хотів узяти на борт (Кучер, Голод, 1961, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 735.