СТОРЖИ́ТИСЯ, жу́ся, жи́шся, док., діал. Сторгуватися. Позвав [пан] Кузьму Трохимовича та й поєднав його, щоб списав йому солдата.. Сторжились за десять рублів грошей і восьмуху горілки (Кв.-Осн., II, 1956, 7); Їхав хурман. Пріська покликала його, сторжилася (Л. Янов., І, 1959, 289).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 733.