СТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., СТОПТА́ТИ, стопчу́, сто́пчеш, док., перех.
1. Топчучи, приминати, псувати посіви, траву і т. ін. Стоптав би я тебе, руто, Та з жалю не можу (Рудан., Тв., 1959, 130); // Топчучи щось, приминати, псувати на ньому посіви, траву і т. ін. Хижий ворог зламать захотів наші.. крила, наші ниви стоптать (Сос., II, 1958, 218); // Сколупувати що-небудь. Двір заріс шпоришем, і тільки коло повітки та коло ясел воли та вівці трохи стоптали землю (Н.-Лев., II, 1956, 28); // Наступаючи на кого-небудь, знищувати, розтоптувати. [Микита:] Я тебе надесятеро розірву, стопчу, як гадюку, на шматки роздеру тебе, чортів брехуне!.. (Кроп., І, 1958, 99); Говорили жінки в черзі: когось убили, якусь жінку кіньми стоптали (Головко, II, 1957, 620); // Забруднювати що-небудь, залишаючи на ньому слід ніг. Стоптати підлогу; // перен. Паплюжити, зневажати кого-, що-небудь. [Домаха:] Чи ти й тоді з матір’ю радився, як почав до мене залицятись? Чи не вона тебе навчила стоптати і мою дівочу честь? (Кроп., II, 1958, 130); Ти з мене глузувала, Стоптала ти любов мою, Ти серце без жалю усе пошматувала — Я все ж тебе люблю (Рильський, І, 1960, 97); // тільки док., розм. Те саме, що ви́ходити1 1. З села мого в світи ішла дорога,.. Стоптали всю її скіпцями збиті ноги Односельчан моїх (Ус., На.. берегах, 1951, 26); Курляндські дороги, Ліси непрохідні, яруги й болота Сходили солдатські натруджені ноги, Стоптала прославлена наша піхота (Шпорта, Вибр., 1958, 34); // тільки док., жарт. Станцювати. — Векло, — кажу, — ходімо стопчемо польку.. Узяв її за руку. Повів у коло (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 94).
2. Носячи, робити старим або непридатним для користування (взуття, підбори і т. ін.). Черевички я стоптала (Щог., Поезії, 1958, 98); [Очерет:] Звичайно. Коли б вона стоптала ці туфлі на розвантаженні дров чи на заводі — вона б якнайкраще виконала ваш заповіт (Коч., II, 1956, 445).
◊ Стопта́ти бага́то (не одну́ па́ру, сім пар і т. ін.) підошо́в (чобі́т, череви́ків, ла́птів і т. ін.) — те саме, що Не одну́ па́ру підме́ток стопта́ти (див. підме́тка). Господиня було слуха-слуха нас, усміхнеться, та й каже: ну вже, видно, чорт сім пар лаптів стоптав, поки вас докупи зібрав! (Мирний, І, 1954, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 732.