СТОНО́ГА, и, ж. Дрібна ракоподібна тварина, яка живе в темних вологих місцях; мокриця. Таракани, прусаки, стоноги снували скрізь по стінах (Мирний, І, 1949, 220); Глупої ночі.. проникли [яничари] в місто без пострілу, і чимало повстанців прокинулося отут в казематах, повних цвілі й стоніг (Тулуб, Людолови, II, 1957, 106); Личинки [альпійського тритона] живляться різними невеличкими водяними тваринами, а дорослі — ..стоногами, гусінню тощо (Визначник земноводних.., 1955, 32); * У порівн. Заскреготали плуги й сівалки, поповзли, як стоноги, борони (Донч., VI, 1957, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 730.