СТОВПЧА́СТИЙ, а, е, спец.

1. Який має довгасту форму і розташований вертикально (про кристали). Титан виділяється [з хлоридно-фторидного розплаву] у вигляді голчастих стовпчастих кристалів (Веч. Київ, 5.ІІ 1969, 4).

2. Який складається з довгастих клітин циліндричної форми, витягнутих перпендикулярно до поверхні листа (про тканини в листі рослин).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 722.