СТИЛЬОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до стиль1 1, 2. При наявності для всієї України спільних стильових рис дерев’яне зодчество окремих районів мало місцеві конструктивні та художні особливості (Дерев. зодч. Укр., 1949, 5); На створення триптиха «Життя» [Ф. Г. Кричевського], вірніше на його стильову манеру, вплинула одна обставина — це боротьба проти бездарного епігонства і стилізаторства формалістів під який-небудь історичний стиль (Вітч., 2, 1961, 176); Для творчості українських письменників перших десятиліть минулого століття характерним було поєднання різних стильових і жанрових тенденцій (Рад. літ-во, 2, 1974, 56); Хома Передерій не міняв ні розміру, ні стильових засобів своїх листів (Рибак, Час.., 1960, 650).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 698.