СТЕРЕ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до стерегти́. Вона, бідна невільниця, замкнена в тісних межах свого подвір’я, в загратованій, пильно стереженій.. жіночій половині — все ж таки мала очі й дивилась туди, вниз, на білі оселі серед розкішних гаїв (Коцюб., І, 1955, 287); Чоловік шкандибав в останнім ряді, напівоглушений страхом і болем — до того стережений зі всіх боків; про утечу нічого було й думати (Коб., III, 1956, 445); // стере́жено, безос. присудк. сл. Хоч неприятель ніякий не грозив таборові, то все-таки його стережено чуйно — таке вже було воєнне правило монголів (Фр., VI, 1951, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 688.