СТЕМЕ́ННИЙ, а, е, рідко. Те саме, що достеме́нний. Як стеменна попівна, вона зараз, як віддалася, то й почала грубіти (Вовчок, VI, 1956, 251); — Стеменну правду кажу! (Стельмах, І, 1962, 612).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 684.