СТЕГЕ́НЦЕ, я, с. Зменш. до стегно́. З нудьги книжечку роману легенького одкине [дівчина]. З корзини витягне куряче стегенце, з білою паляницею попоїсть трохи, а тоді пиріжечком з повидлом заїсть (Головко, І, 1957, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 679.