СТВОРІ́ННЯ, я, с.

1. Людина або взагалі жива істота. Суддя підніс брови вгору, наче здивувався, що й таке створіння може бути замужем (Март., Тв., 1954, 119); [Печариця:] Нема лукавішого створіння на світі, як жінка! (Мирний, IV, 1955, 153); Що вже до мишей, то з цим було ціле нещастя. Кому не відомо, якої шкоди завдають оті маленькі сірі створіння (Ю. Янов., І, 1954, 109); — Гете сказав: велич людини полягає в тім, що вона єдина з створінь, яка вміє перетворювати мить у вічність (Рад. літ-во, 4, 1966, 68); Є ще одне тут живе створіння: Сухомлинова корова-ялівка (Гончар, Тронка, 1963, 229).

2. Те, що створене ким-, чим-небудь. Ясного Агні для вас викликаю, господаря люду, ми його хвалимо в гімнах, поданки [подарунки] даємо, він же на світі держить все створіння й богів усіх вічних (Л. Укр., IV, 1954, 282); Як подумаю, що я Є дивоглядна часточка буття, Уламок всесвіту.., — То небо, землі, гори і гаї Стають ріднішими і ближчими мені, І я люблю себе в тім неживім створінні (Зеров, Вибр., 1966, 479); // Твір мистецтва, літератури і т. ін. — Потім я зрозумів своє місце й сидів у павільйоні, примусивши себе забути, що це мій твір так скальпують, і шукав собі веселих думок над домовиною мого створіння (Ю. Янов., II, 1958, 25).

3. рідко. Дія за знач. створи́ти. Коли Сковорода сказав, що він відкидає чудеса і що той дурень, хто вірить у створіння світу, — попи й пани йому від цього часу проходу не давали… (Тич., III, 1957, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 676.