СТВЕ́РДЖУВАЛЬНИЙ, а, е.

1. Який виражає підтвердження чого-небудь. У соціалістичному реалізмі, як і в критичному, існує як стверджувальна, так і критична функція (Іст. укр. літ., II, 1956, 25).

2. грам. Який містить у собі ствердження або стверджує що-небудь. До стверджувальних належать частки так, еге́, еге́ж, ато́ж, ая́кже, авже́ж. Усі вони служать вказівкою на те, що сказане повністю відповідає дійсності (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 504).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 673.