СТА́ТУС, у, ч. У міжнародному праві — становище, стан. Великий князь у розумінні свого політичного статусу відповідав західноєвропейським королям (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 493); Трускавець — невеличке прикарпатське місто — з минулого року дістало статус всесоюзного курорту (Рад. Укр., 31.XII 1971, 4); Слід пам’ятати, що статус дипломата значною мірою лімітував його громадську і літературну діяльність в Канаді (Рад. літ-во, 5, 1958, 20); // Певний стан чого-небудь. Наша поведінка визначається не самим тільки мозком. Є ще так званий гормональний статус організму, який визначає багато факторів нашої життєдіяльності (Наука.., 2, 1972, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 671.