СТАТУЕ́ТКА, и, ж. Невелика скульптурна фігурка; маленька скульптура. Уставлює [уставляє господиня] симетрично статуетки та оздобну посуду на комоді (Фр., VI, 1951, 362); Трипільські статуетки зображують людей і дають деякий матеріал для висновків про одяг «трипільців» (Археол., II, 1948, 60); Тонка, струнка, з великими чорними очима в надзвичайно довгих віях, з косами нижче колін, вона здавалася граціозною статуеткою з слонової кістки (Тулуб, В степу.., 1964, 57); * У порівн. Серед цього сірого натовпу Гретхен видавалась прозорою, мов порцелянова статуетка (Панч, Синів.., 1959, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 670.