СТАТКОВИ́ТІСТЬ, тості, ж., розм. Абстр. ім. до статкови́тий. Шляхта вже втратила давню лицарську вдачу і давню простоту.. Давня завзятість та статковитість.. випахались [утратились] в неї до решти (Н.-Лев., VII, 1966, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 669.