СТА́РІ́ТИСЯ, ста́рі́юся, ста́рі́єшся, недок. Те саме, що ста́рі́ти 1. Тяжко мені У матері в хаті Старітися. А своєї.. не мати! (Шевч., II, 1963, 221); Сухобрус старівся і впадав у містицизм (Н.-Лев., І, 1956, 394); Поки Явтух ріс та краси набирався, Фрузина ледачіла, старілася (Свидн., Люборацькі, 1955, 46); Молодіють пишно, рясно і старіються тополі (Гур., Друзі.., 1959, 8); В Остапа.. одежа дедалі все старілася та п’ятнилася [плямилася] (Мирний, IV, 1955, 30); Як старіються речі від виснаги й років великих (Зеров, Вибр., 1966, 133); * Образно. І час так летить, і історія так швидко старіється (Довж., І, 1958, 325).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 658.