СТА́РЧИЙ, а, е. Те саме, що старе́чий. Смерть дружини вразила його не зразу: поволі вповзала туга в суворе старче серце, осідала в ньому й гнітила його вночі в самотині (Довж., І, 1958, 445); Похилилися в задумі старчі голови бувалі (Гур., Друзі.., 1959, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 665.