СТАРТОВИ́К, а́, ч. Робітник стартової команди космодрому або ракетодрому. — Тривога! Мчать на позиції стартовики. Націлилося в блакить срібне тіло ракети (Літ. Укр., 23.II 1965, 1); Поки стартовики готували пускові установки, заряджали ракети, складали різні нормативи, в кабінах станції наведення ракет за заздалегідь розробленим графіком тривали регламентні роботи (Веч. Київ, 9.I 1968, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 664.