СТА́РОЩІ, ів, мн. Те саме, що ста́рість 1. [Панса (до Прісцілли):] Що я для нього? Я не рідний батько, — йому то байдуже, що дід якийсь терпіти буде старощі самотні… (Л. Укр., II, 1951, 464); Вона боялася знайти там на лиці ці непрохані ознаки, вістуни старощів — зморшки на лиці! (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 663.