СТАРИ́ЦЯ, і, ж.

1. діал. Стара жінка. От не було на молодиці, та сталось на стариці! (Номис, 1864, № 10060).

2. діал. Жебрачка.

3. Заплавне озеро. Дніпро з притоками, стариками, старицями, поснувався по землі (Довж., III, 1960, 502); Під час весняних розливів, коли значну частину долини заливає, ріка нерідко прокладає собі нове русло, залишаючи на місці старого озера, які називають старицями (Фіз. геогр., 7, 1957, 109).

4. Старе русло річки. Оксана, звичайно, і не згадає про ятері на стариці, коли він помре, і зогниють вони в мулі (Драч, Іду.., 1970, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 657.