СТАРА́ННИЙ, а, е. Який дбайливо, ретельно, щиро виконує що-небудь, ставиться до чогось; дбайливий, ретельний. Уважний і старанний учень Побачив те, що іншим не під силу (Гірник, Стартують.., 1963, 10); Слава про Данила пройшла далеко, що він до письма старанний (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 416); В вечірню школу йде Оксана, — Вона кінча десятий клас. В роботі щира і старанна, Проста дівчина — без прикрас (Забашта, Нові береги, 1950, 92); // Який виконується, здійснюється дбайливо, ретельно. Видання мені сподобалося:.. дешево і старанна коректа (Коцюб., III, 1956, 126); Старанна праця, що забезпечила високі врожаї, дала нам змогу перевиконати план продажу зерна державі (Хлібороб Укр., 1, 1968, 6); Систематичний і старанний технічний догляд, дбайливе ставлення до машин і правильна їх експлуатація — основа безперебійної і тривалої їх роботи (Рад. Укр., 20.I 1954, 2); // Який виражає дбайливість, ретельність, свідчить про них. Старанний почерк; Старанний вигляд.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 651.