СТА́ЛІСТЬ, лості, ж. Властивість за знач. ста́лий 1, 3, 4. Не навчений, а зіпсований Європою, Головань схилявся перед її розумним практицизмом, державною сталістю (Стельмах, II, 1962, 164); Логічні форми і закони мають стійкість, сталість (Логіка, 1953, 6); Сталість радянської валюти обумовлюється соціалістичною системою господарства, неухильним піднесенням економіки (Наука.., 3, 1961, 9).

◊ Зако́н ста́лості скла́ду див. склад¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 641.