СТАБІЛІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до стабілізува́ти. До середини 30-х років були стабілізовані шкільні програми, підручники (Літ. Укр., 8.VI 1968, 3); // у знач. прикм. В разі приземлення космонавта окремо від корабля, парашутна система крісла забезпечує його стабілізований і плавний спуск на землю або воду (Рад. Укр., 9.IX 1961, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 623.