СРІБРЯНИ́Й, а́, е́, діал. Срібний (у 1, 3-7 знач.). Та чого там [на столах] і не було! Миски і тарілки, і ножики з виделками, і ложки, усе ж то срібряні (Кв.-Осн., II, 1956, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 622.